Книга "Dzisiaj Narysujemy Śmierć" - Wojciech Tochman

Тавро геноциду, яке неможливо стерти

Зворушлива репортерська розповідь Войцеха Тохмана про зло і страждання

Руанда, 6 квітня 1994 року. У країні, десятиліттями розділеній між двома ворожими групами - Тутсі та Хуту, - в авіакатастрофі гине глава держави. Серед Хуту існує лише одна інтерпретація: за цим стоять Тутсі. Через кілька годин після загибелі президента відкривається одна з найкривавіших сторінок новітньої історії - геноцид, під час якого за сто днів було вбито мільйон людей.

Різанині не змогли запобігти ні миротворча місія ООН, ні католицька церква, яка була там сильно присутня. Світ не втрутився. Міжнародні ЗМІ довго ігнорували криваву трагедію цієї крихітної «кишенькової» держави в Африці. Ті, хто вижив, і сьогодні намагаються примиритися з травмою.

Войцех Тохман неодноразово повертався до Руанди, щоб зрозуміти, як після того, що там сталося, взагалі можливе спільне життя в тісних умовах. Він розмовляє з тими, хто вижив, катами та свідками. «Сьогодні ми малюємо смерть» - це пронизлива розповідь про ці зустрічі, з якої неминуче випливає питання: чи всі ми забруднені цією кров'ю?

«Книга Тохмана відтворює події з часів жаху, про які ніхто не може легко говорити. Це відтворення зроблено майстерно; сухість розповіді про події, ніби без емоцій - бо жодні не будуть співмірні - майстерна». Халіна Бортновська, «Tygodnik Powszechny»

«Боляче. Сьогодні ми намалюємо смерть, яка хапає читача за горло і залізною хваткою веде до останньої сторінки. Не відводьте очей, дивіться: це людина». Маґдалена Ґроховська, «Gazeta Wyborcza»

«Мене часто запитують, як я витримую те, про що пишу. Яку особисту ціну я плачу за це? Відповідь не здається мені важливою чи особливо цікавою. Я б воліла, щоб той, хто тягнеться до моєї книги, запитав себе: чому я читаю про це? Чому я цьому протистою?» Войцех Тохман

Войцех Тохман народився 1969 року в Кракові. Ще учнем старших класів дебютував у тижневику «Na Przełaj» (1987) репортажем про шкільну роздягальню. Ханна Кралл запросила його працювати у відділі репортажів «Gazeta Wyborcza» (1990). У цей період він опублікував дві книги: Schodów się nie pali (2000) та Jakbyś kamień jadła (2002). Після офіційного звільнення з «Gazeta» (2004) опублікував наступні книжки: Córeńka (2005), Wściekły pies (2007), Bóg zapłać (2010), Dzisiaj narysujemy śmierć (2010), Eli, Eli (2013), (разом з Катажиною Боні) Kontener (2014) та (разом з Маріушем Щиґлем) Krall (2015). Дворазовий фіналіст нагороди Nike, фіналіст престижної французької премії Prix RFI «Témoin du Monde» та центральноєвропейської літературної премії Angelus. Лауреат премії Premio Kapuściński у Римі. У травні 2018 року Wydawnictwo Literackie публікує перевидання Dzisiaj narysujemy śmierć, а на початку 2019 року WL анонсує нову книгу Pianie kogutów, płacz psów - репортерську і водночас літературну розповідь про Камбоджу, позначену болісним минулим.

Книга доступна польською мовою.

Технічні характеристики
Автор: Wojciech Tochman
Рік видання 2023
Формат: 125 x 195 мм
Кількість сторінок: 208
Видавництво: Wydawnictwo Literackie